Качанівські традиції: паралелі минувшини та сучасності.

До 200 річчя від дня народження Василя Тарновського (старшого).

Качанівська земля здавна відома своїми славетними господарями, представниками славетного роду Тарновських, які на протязі фактично всього ХІХ ст. володіли цією перлиною садово-паркового мистецтва. Ця родина в історії ічнянського краю зіграла визначальну роль. Саме завдяки їм нашу землю відвідували і насолоджувалися ічнянською природою такі визначні представники науки, культури і мистецтва як Тарас Шевченко, Михайло Глінка, Микола Гоголь, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, брати Маковські Костянтин та Володимир та багато інших. Всіх їх імен і не злічити, бо альбом для почесних відвідувачів Качанівської садиби налічує на сьогодні більш ніж 600 автографів, з яких дешифровано близько половини. Та головне тут те, що всі ці люди прагнули до Качанівки не випадково. Всіх їх вабила можливість не лише відпочити у хлібосольних господарів, а й можливість творити, бо Качанівка має неперевершену мистецьку ауру, яка надихнула не одного митця на створення визначних шедеврів. В цьому аспекті виразно постає постать Михайла Глінки, який практично більш ніж за два з половиною місяці створив по суті все те, що зробило його прізвище невмирущим і до сьогодні: оперу «Руслан і Людмила», романси «Не щебечи соловейку» та «Гуде вітер вельми в полі», «Гімн господарю», який було присвячено власнику садиби Григорію Тарновському. І цей приклад з М.Глінкою не поодинокий. Цю творчу ауру господарі створювали десятиліттями своєю меценатською працею в культурно-мистецькому середовищі ХІХ ст. Тому приїхати до Качанівки прагнуло багато охочих, але отримували таку честь найкращі. Микола Костомаров – визначний історик ХІХ ст., відзначаючи виключну роль Качанівської садиби для освіченої інтелігенції в її творчих починаннях, називав її просто «Вирієм – куди злітається все вчене птаство».