|
|
 
 Стаття до 200 річчя Тарновського-старшого 
19-07-2011, 14:46
Качанівські традиції: паралелі минувшини та сучасності.
До 200 річчя від дня народження Василя Тарновського (старшого).
 Качанівська земля здавна відома своїми славетними господарями, представниками славетного роду Тарновських, які на протязі фактично всього ХІХ ст. володіли цією перлиною садово-паркового мистецтва. Ця родина в історії ічнянського краю зіграла визначальну роль. Саме завдяки їм нашу землю відвідували і насолоджувалися ічнянською природою такі визначні представники науки, культури і мистецтва як Тарас Шевченко, Михайло Глінка, Микола Гоголь, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, брати Маковські Костянтин та Володимир та багато інших. Всіх їх імен і не злічити, бо альбом для почесних відвідувачів Качанівської садиби налічує на сьогодні більш ніж 600 автографів, з яких дешифровано близько половини. Та головне тут те, що всі ці люди прагнули до Качанівки не випадково. Всіх їх вабила можливість не лише відпочити у хлібосольних господарів, а й можливість творити, бо Качанівка має неперевершену мистецьку ауру, яка надихнула не одного митця на створення визначних шедеврів. В цьому аспекті виразно постає постать Михайла Глінки, який практично більш ніж за два з половиною місяці створив по суті все те, що зробило його прізвище невмирущим і до сьогодні: оперу «Руслан і Людмила», романси «Не щебечи соловейку» та «Гуде вітер вельми в полі», «Гімн господарю», який було присвячено власнику садиби Григорію Тарновському. І цей приклад з М.Глінкою не поодинокий. Цю творчу ауру господарі створювали десятиліттями своєю меценатською працею в культурно-мистецькому середовищі ХІХ ст. Тому приїхати до Качанівки прагнуло багато охочих, але отримували таку честь найкращі. Микола Костомаров – визначний історик ХІХ ст., відзначаючи виключну роль Качанівської садиби для освіченої інтелігенції в її творчих починаннях, називав її просто «Вирієм – куди злітається все вчене птаство».
Василь Тарновський-молодший – зберігач українських народних традиції та звичаїв качанівської садиби.
6-01-2011, 17:18
Василь Тарновський-молодший – зберігач українських народних традиції та звичаїв качанівської садиби.
 Українська земля протягом декількох століть не мала своєї державності, але мала досить гарний і працьовитий народ. Взагалі, кожну народність відокремлюють та ідентифікують від іншої народності певні ознаки. До них належать: мова, звичаї, традиції і, що головне, самоусвідомлення себе як народу. Українська народність, не маючи своєї національної держави, ідентифікувала себе за мовною ознакою і звичаєвими традиціями. На кін. ХVІІІ ст. українські землі в складі Російської імперії, остаточно втративши залишки своєї державності, були включені до загальноімперського адміністративного устрою, українська козацька старшина прирівняна в правах до російського дворянства. Отримавши широкі економічні привілеї, українська козацька еліта остаточно відмовилась від традицій своїх предків, перестала бути носієм ідей української державотворчості. На поч. ХІХ ст. основним осередком української культури залишилося українське село з його консервативним світобаченням і досить міцними традиціям та звичаями минувшини. Але не всі українські дворянські роди забули історію свого походження. Протягом всього ХІХ ст., а особливо з другої половини, залишалась порівняно невелика група національно свідомих дворян-українців, які прагнули зберегти українську національну самобутність.
Тростянець – куточок земного раю
28-12-2010, 12:57
Тростянець – куточок земного раю.
 Запитайте себе, коли востаннє ви відпочивали не лише тілом, а й душею. Багато хто і не згадає. На моє особисте переконання душевний відпочинок більш важливий і сприяє кращому відновленню енергетики людини. Відповідно постає питання: де можна відпочити так, щоб забути про всі земні негаразди і хвилювання. На це питання дати стверджувальну відповідь неможливо, бо кожен сам обирає собі місце і різновид відпочинку. Для мене особисто одним з таких місць є Тростянецький державний дендрологічний парк, що на Чернігівщині. Відвідавши його, ви одночасно поринете в історичне минуле та будете насолоджуватися яскравим світом флори і фауни, що досить широко представлена в дендропарку.
Існування сучасного дендрологічного парку в Тростянці досить тісно пов′язане з діяльністю славетного козацького роду Скоропадських, представники якого створили цей неперевершений зразок ландшафтно-паркового будівництва. Своїм корінням рід Скоропадських сягає середини ХVІІст. Представники цього роду вважають його засновником Федора Скоропадського, який був полковником у війську гетьмана Богдана Хмельницького. Той, в свою чергу, був уродженцем із Західної України. В одній із перших значних битв з польським коронним військом під Жовтими Водами в 1648 Федір загинув. Опісля родина Скоропадських жила під Уманню, де син Федора, Ілля, ніби отримав посаду "генералного референдаря над тогобічною Україною", одружився з якоюсь княжною Чарторийською і мав від неї трьох синів: Івана (приблизно 1646-1722), Василя (рік народження невідомий - 1727) і Павла (рік народження невідомий - 1739). У середині 1670-х рр., коли Правобережна Україна страждала від турецько-татарських набігів, родина Скоропадських змушена була переселитися на лівий беріг Дніпра, але втратила під час переселення все майно та молодшого брата Павла, який потрапив у кримський полон (повернувся він лише на початку XVIIІ ст.), а також фамільні документи, що засвідчували шляхетне походження родини. Згадана інформація датована 1784 р., її подано до Новгород-Сіверської намісницької комісії з метою підтвердження шляхетського походження роду і внесення його до дворянських родословних книг, що вводилися російським урядом. Комісія своїм рішенням підтвердила шляхетне походження роду Скоропадських і занесла його до першої книги дворянства Російської імперії, прирівнявши його в правах з російським дворянством. Таким чином, рід Скоропадських в ієрархії дворянства зайняв одне з найпривілейованіших місць.
|
|
Історія
